Оля, 43 - 11 октября 2008 23:17

ДУБ І ТРОЯНДА
У саду поміж деревами, кущами і квітниками росли Дуб і Троянда. Дуб був деревом величавим, а його могутнє гілля здавалося короною, що владно нависала над скромними квітами в саду.
Троянда мала лише стебло з кількома зеленими листками і гострими колючками. Виглядала кволою, наче от-от зів'яне.
Міцний Дуб кепкував з неї, зневажливо кажучи: «Ти - лише нікчемна колюча галузка!»
Коли віяв вітер, Дуб ворушив своїми незліченними листками, творив шум, дивовижний свист і чудові гармонійні звуки.
Через це Дуб дуже пишався собою.
«Наповнюю небо чудовими симфоніями! Я - наче оркестр! Я не такий, як той нещасний прутик, який не вміє нічого! Навіщо взагалі потрібна троянда?»
Несмілива Троянда перелякано мовчала.
Коли настало літо, зацвіла.
Цілий сад аплодував їй довго, щиро і палко.

Дехто вдає зі себе кращого, сильнішого, аніж є насправді.
Боїться бути собою.
Квіти просто квітнуть. (с) Бруно Ферраро

p.s. … що ж я? … можливо тут щось є … я хочу здаватись сильнішою … але не завжди у мене це виходить … незадоволеність … апатія … до всього в певних моментах … не дає … не дозволяє … мені розкритись на всі 100% … чому тут не має фото?! … можливо я боюсь бути собою … тому що втрачу … те, що маю … не знаю … фото з’явиться … з’явиться … і будь-що буде … так квіти просто квітнуть … колись ця квітка також так казала … вона це тихо каже й надалі … тихо … помалу цвісти … і радувати усіх навколо …

• 
• 
•