окутана щастям ... трішки журбою ...
мені вчора приснилося щастя ... воно, як жива людина ... я так хотіла піймати його, але знову не вийшло ... я сподівалася, а сподівання були ... марними ...
моє щастя ... це моє життя з надією ... хочеться взяти когось за руку ... міцно-міцно тримати і вже просто не відпустити від себе ... можливо це дивно ... і саме тут ... розум говорить тут ти цього не знайдеш ... але серце ... воно напевне не помиляється ... воно завжди ... тихо постукує і ... гаряче б’ється у грудях ... свою виграє мелодію ... здається ще мить .... і воно розіб’ється ... але ні ... воно просто тихенько ... тремтить ...
щастя ... твого життя, ... Олю ... воно зовсім поруч ... зло і добро, правда та брехня, байдужість та прагнення, світло та темрява, любов та ненависть ... це ж поряд ... чи ти цього не бачиш? ... бачу ... щастя ... воно поруч! ... ти чуєш ... чую ...
не хочеться стукати в двері закриті ... їх можуть просто не відкрити ...
не хочеться заглядати у зашторені вікна ... там ніхто до тебе не вигляне ... але ...
думки ... вони швидко летять ... шукають знов маленькі миті щастя ... здається все якимось нереальним ... окутане нездійсненим і дивним сном ... і ти Олю ...розумієш - не все в житті буває марним ... і своє серце просто сповнюєш добром ... любов’ю ... вдячністю ...
... У серці кожної людини є все, що потрібно, аби зберегти її життя. Але доброта, любов і щастя в деяких людях, немовби погаслий гніт. Проте достатньо маленької іскри, щоб він знову загорівся. (с) Бруно Ферреро