Я часто думаю, чому ти так самотня, -
одна з найкрасивіших доль у світі;
ці сірі очі, пильні, сумовиті, -
чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал,
а в дзеркалах - себе і суть свою подвійну,
ледь-ледь прикриту флером абсолюту,
росою часу,
інеєм чекання,
терпінням дзвону - як іще,
о, як іще мені тебе назвати?
А може, так і треба? Може, ти
загинеш як сніжинка на долоні,
коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність?
І, може, ця самотність - лише форма
твоєї ідентичності п'янкої?
І та любов, яка тебе знайде -
тебе ж і знищить?
Я люблю тебе.
Amor fati
с) Костянтин Москалець
p.s. ... присутність Тебе ...
... сьогодні мене болить кожна часточка мого тіла ... щось муляє в середині ... напевне так впливає на мене погода ... вчора подруга запитала, Олю, чому ти сумна? ... не вже я писала їй сумно?! ... здається мені ... що ...