Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку,
Зіниці твої зіткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою душу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати
І що ходити вмію,забуваю.
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко
Але до губ твоїх лишається півподиху,
Але до губ твоїх лишається півкроку...(Григорій Чубай)