Оля, 43 - 2 октября 2008 17:34

… провела пари … коли заходжу в аудиторію … віддаюсь в її полон … забуваю все, що навколо … працюю … захоплено споглядаю за молодими людьми … це точно моє … я давно це зрозуміла … зрозуміла, що це моє … це напевне від дідуся … якого я так і не побачила … а він мене …
… історія мого короткого життя … перегорнуті швидко сторінки … чорні … білі … яскраві … кольорові … сумні … похмурі …
… в одному з роздумів на духовному сайті прочитала, що сторінки треба завжди перегортати …

".... Мудрець вислухав мою розповідь про життя. Піднявся із звичного місця і не надовго відійшов. Коли я підняв свої очі, то побачив у його руках книгу. За якусь мить книга вже була перед моїми очима. Руки мудреця розгорнули її – вона була порожня, сторінки – чисті.
«Пиши» – прорізало тишу. Я не розумів, що саме. «Пиши про своє життя» – вперто наполягав мудрець. Ще трохи подумавши, я поступово почав виконувати прохання. На чистий аркуш лягли слова про моє життя. Якось було незвично, але слово тягнуло інше слово і так творились речення. Ці речення не завжди тримались зв’язку, але, що ж, таким є моє життя. І ось, ще кілька слів і сторінка закінчувалась. Я підвів очі на знак того, що завершив.
На мій подив мудрець сказав, що є ще місце між рядками і там я можу записати свої мрії і бажання, які не здійснилися. Я виконав і це.
Але він не зупинився, бо простягнув олівець коричневого кольору та попросив написати декілька думок про самого себе, які я почув від інших. Так як місця не було, мені було дозволено писати поверх всього написано. Колір олівця вирізняв написані слова.
На мій ще більший подив червоним олівцем, я мав записати всі образи, які залишились у мене. А оранжевим та по діагоналі я мусів писати всі невдалі справи. Вже не пригадую, що означали інші кольори, пригадую одне: я мусів зупинитися, бо місця на колишньому білому аркуші дійсно не було.
Я вдивлявся, щоб знайти десь місце, але його не було ні для інших кольорів, ні для інших речень.
«Чому зупинився?» – очі мудреця дивились у мої очі. Я зніяковів, бо відповідь ми знали обоє.
Треба було перегорнути сторінку.
[B]Наше життя – це книга. Чи ти її пишеш, чи читаєш, але ти завжди маєш перегорати її сторінки. Якщо хочеш, щоб було продовження – сторінка має бути перегорнутою.[/B]
[B]Проблема багатьох людей в тому, що вони не роблять змін у житті. Вони звикають до того, що є і пробують накладати одне на друге. А потім кажуть: у мене чорна сторінка у житті.
Коли її не перегорнеш вчасно, вона дійсно буде чорною. (www.rozdum.org.ua) ....[/B]

… перегорнута сторінка … це можливість розпочати все з нового, чистого аркуша паперу … мені це вдається не просто, але вдається …незважаючи на поразки, сум, самотність, проблеми … я завжди намагаюсь зціпити зуби … закрити очі … обдумати все … проаналізувати і йти далі … так … так … далі … йти … тільки поволі … далі …
… кажуть треба настроювати себе позитивно мислити … але …

… розкажи що на серці? …цікаво, чи можу я бути відверта сама з собою? … інколи боюсь себе … розкажи, що на серці? … розкажу … але мушу подумати чи варто це зробити … чи варто довіритись …
… не хочу падати … хочу, Боже, щоб дав ти мені крила … крила віри … надії … любові … розуміння … щоб дав зрозуміти себе … можливість … …. …

[B]… іноді плачеш … крик твоєї душі … щоб виплиснути на поверхню те, що мучить тебе з середини ….
… іноді посміхаєшся … усміх серця … щоб подарувати радість навколишнім …
… іноді сподіваєшся … тебе хтось побачить … зігріє, обніме … притулить до себе … звісно, полюбить …[/B]

p.s. вже вечір ... повернулась з церкви ... була на сповіді ... не знаю ... все добре ... інколи хочеться просто поговорити з священником ... сьогодні він мене не вразив ... але моя подруга сказала ... ти сповідаєшся не йому а Богу ... тут вона права ...
дивно, але в церкві я почуваюсь дуже добре!!! ... в мене не болить голова ... не має суму ... тільки чути тихенький стукіт серця ...
треба працювати ... але я страшенно втомилась ... хочу сховатись від усіх ... і відпочити ...

• 
• 
•