Оля, 43 - 30 сентября 2008 02:26

…все так дивно … ми завжди чогось чекаємо, чекаємо аби щось змінити або й навіть почати життя з чистого папірця … ми завжди прагнемо змін ... змін у всьому ... .змінитись самому, змінити людей, що нас оточують, змінити ситуації, змінити саме оточення, змінити життя на краще... живемо і в мить відчуваємо, що все змінюється … з кожним роком, днем, хвилиною ми змінюємось …ми на все дивимось зовсім не так …
… я була зовсім іншою ен років тому і зараз зовсім інша … і це правда …і скажу так, що з кожним роком все важче і важче пристосовуватись до певних змін у своєму житті … ти звик до своєї кімнати, до свого оточення, до себе самої … і будь-який сторонній рух тобі заважає … вносить корективи у твоє життя …
… вчора ніколи не буде сьогодні … сьогодні ніколи не буде завтра … намагаюсь зараз діяти за таким принципом … Якось воно буде, бо ще так не було, щоб якось воно не було. (с) Ярослав Гашек

... сльози на очах … вони самі по собі котяться сьогодні ... їх чомусь не зупинити ... але так мені стає легше … однак, а може завтра вже буде все … і тоді що ????
… в кожного своє – не заперечую цьому … миттєвості, мрії, бажання, історії своїх кроків один за одним ми пишемо самі …

p.s. ... зі сльозами на очах зараз сиджу у кімнаті, в якій нікого нема, окрім мене, за компом … знову тишина… здається життя зупинилось, але ні воно просто притихло на мить, щоб я спробувала розібратись з собою, з своїми почуттями… Невже я приречена завжди блукати у тиші і темноті, де немає нікого? Навколо лише кілька вірних друзів та батьки, на яких можна просто покластись… Чому так??? Хоча розумію, що допомогти собі можу лише я!!!!
[B]... дякую Ангеле ... дихай... адже хтось поряд хоче чути твій подих... усміхайся... твій сміх для когось музика...будь собою, адже комусь ти ДУЖЕ потрібен...[/B]

• 
• 
•