Оля, 43 - 24 сентября 2008 01:12

Холодно … знову вечір … падає дощ … він уміло виграє свої мелодії на асфальті … її руки холодні шукають повсюди тепла … її ніхто не бачить, а сльози смутку з очей капають прямо в нікуди … серце в ритмі життя вистукує свою історію життя … водночас намагається заспокоїти дівчину …
........................
Теплого літнього вечора Вона сиділа у парку … тихенько повівав вітерець, шепотіли дерева … так – знову сама – говорило все навкруги … Ти сама у цьому винна … Ти не зробила нічого для того щоб врятувати Себе і Його у своєму житті … Ти й надалі нічого не робиш, а лише очікуєш здійснення своєї мрії …
Хмм, подумала вона, що Ви усі знаєте …
Я закохалася у мрію... у вигаданий образ… у щиру посмішку, і… ніжний голос…
Я зробила тоді і багато (а може і ніщо), але не робитиму цього зараз …
Покотилися сльози з очей … Вона гірко плакала… Чисті, прозорі, теплі сльозинки котились по її обличчю наче неслухняна річка …
В душі снував сум і жаль…
“Так не буває”, – снувала непокірна думка. Чому?
Темніло … Ніч була довгою.... темною і самотньою..... лише де-не-де… поміж непроглядною темнотою з’являлися самотні вогники… Вона й надалі плакала, сльози як дзеркала її душі виблискували на її обличчі...
«Так не буває !» - галасувало все її єство.
«Буває» - шепотіли листя дерев …
Лише одна зоря, хитнувшись, зупинилась, заблискотіла ласкаво, ніби хотіла заспокоїти розхристану спокутою душу.
«Не плач! Живи! Квітни! Люби!» - повторювала вона …
«Ти можеш це, доклади зусиль … посміхнись, поглянь навколо, який чудовий світ» …
«Мої очі сліпі, і їх наче нема» - відповіла Вона пошепки …
«Чудовий, непередбачуваний, захоплюючий … Так, саме так …»» - повторювала зоря …
«Все що було – це уже минулий, пройдений етап, момент Твого життя» - говорила зіронька, намагаючись заспокоїти Її …
«Все тільки попереду … Ти ж бачиш зміни????»
Тихо у розмову підкрався вітер, він дмухав тихенько туди-сюди, намагався внести свої корективи, але вже всі сльози скінчились... лишилась пустка ... порожнеча ... безвихідь і нерозуміння як реалізувати кохання свого життя, … як зробити так, щоб хтось звернув на тебе увагу, полюбив, приголубив, зігрів, зрозумів ??? …
Вітер тихо співав колискову, місяць намагався витерти останні сльози, Вона спокійно сиділа у парку, вдихала подихи свіжого повітря, … і на далі кохала серцем … слухала душею …
........................
p.s.
Розчарування залишилось... Сльози висохли...
Як завжди важко на душі …. коли спогади повертаються до тебе …
Однак я навчилась не жити спогадами ...
Навколо тиша ... Cпокій … Пустота ...
Холодний вітер сьогодні і не тільки сьогодні остудив мої думки і почуття...
Не розумію, чому це почуття так необхідне мені зараз …???
Я чомусь хочу подарувати часточку себе і … не знаю …
Ви просто не розумієте … або вважаєте мене дивною, ... але це я, Оля … яка …
Моя сила - у вірі ..... !!!!!
Напевне знову слід зникати ... потрібно тихенько піти ...

• 
• 
•