Кажуть любов саму не побачиш, потрібно відчувати.
Любити потрібно всіх, але по різному. Любов не єдина, хоча й проходить через все наше життя.
Чи дійсно любов повинна бути одна в житті?
Чи дійсно потрібно берегти як себе, так і всю велику гамму ніжних і водночас таких простих слів для когось одного?
Чи потрібно дійсно когось навчити любити?
Проте, коли повертаєшся назад, буває безліч ситуацій, де можна й потрібно було б посміхнутись, де можна й потрібно знову ж було, сказати кілька теплих слів, просто пригорнути, поцілувати, пестити, або зробити подарунок якийсь, байдуже який то був би подарунок, головне що людині в будь-якій ситуації було б приємно.
А якщо добре комусь близькому, то добре і нам теж буде!!!!!
Отже, навчи любити, та не забувай про любов, а продовжуй теж любити.
Не опускай руки навіть і якщо втратив чи втратила те почуття, ти ж знаєш що частина тебе тепер буде жити із тією людиною вічно, бо ти передала або ж передав шматочок себе через свої почуття до когось.
Люби вічно, та так, щоб вічність не була для тебе забороною…